Фото з інтернет-ресурсів
Темп життя сучасних студентів не передбачає спокою і вільного часу, проте саме в спорті багато хто знаходить баланс і розраду. Це не лише розвага, а й можливість втекти від навчальних турбот і стресу, випустити «пару» та налаштуватися на новий робочий день.
Спорт – це важливий атрибут успішного навчання, адже фізична активність сприяє підвищенню ефективності розумової діяльності, поліпшує настрій і заряджає енергією. Відповідно – зʼявляється більше сил на виконання завдань.
20 вересня у всьому світі відзначають Міжнародний день студентського спорту. Це свято було започатковано Генеральною конференцією ЮНЕСКО за ініціативи Міжнародної федерації студентського спорту (FISU).
З цієї нагоди ми вирішили розпитати студентів, якому спорту вони віддають перевагу у вільний від навчання час?
Війна забрала не тільки домівку, а й можливість розвиватися, займатися спортом
Історія Данила Пруглофа з Маріуполя підтверджує, що навіть під час повномасштабного вторгнення, коли твій тренер і друзі зі спортивного клубу залишилися за сотні кілометрів в окупованому місті, можна продовжити займатися улюбленим спортом. Данило практикує армійський рукопашний бій і каже, що на сході країни такий вид спорту доволі поширений. Натомість на Закарпатті дуже складно знайти відповідних фахівців. Наразі хлопець активно шукає людей, щоб відновити заняття. Данило вірить у те, що скоро повернеться додому й продовжить тренування.
Схожі історії, пов’язані зі спортом, і в Анастасії Стегайло та Аліни Протасової, студенток 2 курсу кафедри журналістики. Настя почала займатися гандболом ще в другому класі потайки від батьків. Мама й тато дізналися про хобі доньки, коли їй довелося їхати на змагання.
«Я жила спортом протягом 10 років. Він виховує людину змалечку, робить упевненішою та готує до дорослого життя. У школі я легко поєднувала навчання та гандбол. З двома тренерами – найкращими наставниками – ми їздили на різні змагання, на чемпіонат України і часто займали призові місця. До речі, колись закарпатська команда «Карпати» обігнала нас і посіла першу сходинку на змаганнях. Коли я переїхала до Ужгорода, побачила, що на Закарпатті дуже розвинений гандбол. Зараз, оцінюючи своє хобі, розумію, що гандбол – небезпечний вид спору. Я мала травму ноги та щелепи, тож коли постав вибір між навчанням в університеті й професійним спортом, обрала УжНУ”, – розповіла Анастасія.
Аліна Протасова протягом трьох років займалася волейболом разом із тренером, проте через повномасштабну війну була змушена переїхати до Ужгорода. Тут вступила до університету, а заняття довелося призупинити.
Незважаючи на користь спорту, він може мати й негативні наслідки та спричинити психологічні, фізичні травми. Студентка факультету суспільних наук Аліна Семенова досить довго займалася танцями. Проте, через конфлікт із викладачем хореографії була змушена покинути школу. Всіх подробиць студентка не розкриває і найближчим часом повертатися в спорт не планує…
Навчаючись у школі, Олександра Прижигач активно займалася волейболом, брала участь у різноманітних змаганнях, та, на жаль, один із турнірів закінчився для неї травмою – і після цього життя змінилося… Дівчина зрозуміла, що зараз основне завдання – одужати, тому зацікавилася йогою, яка допомагає відновитися й вирівняти поставу.
Щоб усе встигати, треба менше прокрастинувати і планувати свій час
Студентське життя насичене й динамічне. Під час навчального семестру стає все складніше поєднувати здобуття знань, роботу та особисте життя, зокрема й хобі. Утім студенти не забувають підтримувати спортивну форму, правильно харчуватися та вести здоровий спосіб життя. Ми запитали студентів, чи займаються вони спортом, і якщо ні, то чому перестали. Так, із 30 опитаних студентів майже половина стверджує, що зараз не вистачає часу на спортивні заняття.
Однією з таких студенток є Альона Поцан. Зараз дівчина навчається на 2 курсі філологічного факультету за спеціальністю «Середня освіта. Українська мова і література. Зарубіжна література». Раніше займалася танцями. Проте, через брак часу та навантаження в навчанні була змушена припинити заняття.
Утім значно більше таких студентів, які навпаки – знаходять розраду в спортзалі, відпочивають у такий спосіб і тримають себе у формі.
Студентка філологічного факультету Христина Ігнат поділилася, що незважаючи на велику кількість завдань, брак часу та втому вона з радістю погодиться пограти у волейбол після пар, якщо буде така нагода. Ось що розповідає про своє захоплення студентка: «Займаючись спортом, ви покращуєте фізичну форму, збільшуєте свою витривалість та гнучкість. Спорт дуже поліпшує мені настрій, допомагає знизити рівень стресу, розвиває дисципліну та навчає досягати поставлених цілей. Займаючись спортом, якість мого сну покращується, а продуктивність зростає».
Сергій Чернишов, 2-курсник спеціальності “Міжнародна журналістика”, зацікавився мініфутболом у 12 років, після перегляду Чемпіонату Європи з футболу у 2016 році.
Зараз поєднує спорт із навчанням в університеті й роботою.
“Це досить складно, страждає від цього сон, тому що хочеш і готуватися, і встигати у всьому. Щоб усе встигати, треба менше прокрастинувати і планувати свій час, ось така моя порада», – розповідає Сергій. Зараз він грає в аматорській команді «Бонг». Гравці беруть участь у різних турнірах, які організовує Ужгородська міська рада, Управління справ культури, молоді і спорту до різних свят.
У серпні на турнірі з мініфутболу серед мікрорайонів Ужгорода команда «Бонг» посіла друге місце. У попередні роки двічі виборола звання чемпіона. А Сергій уже двічі став найкращим воротарем.
«Я граю в турнірах вже майже три роки і не брав жодного разу звання найкращого воротаря. Хтось із мене навіть кепкував, коли я двічі став кращим», – поділився Сергій.
Першокурсник інженерно-технічного факультету Роман Лийнарт вже девʼятий рік професійно займається фехтуванням. До секції його привела мама ще в дитинстві. Фехтування — це один із олімпійських видів спорту. Для того, аби досягти успіхів у ньому, потрібно багато тренуватися. «Найбільше у фехтуванні мене цікавить фізична підготовка. Тренування приносять мені радість» — Каже Роман. Проте наразі зробив перерву у спорті: «Зараз я фехтуванням так сильно не займаюсь, оскільки в мене навчання, не виходить поєднувати».
Професійний спорт – це також витрати. Наприклад, спеціальний комплект костюму для захисту може коштувати від пʼяти тисяч гривень. «Я купую собі все сам, — розповідає Роман. – Але раз на рік держава виділяє кошти на аксесуари для нашої школи».
Своїм найбільшим досягненням хлопець вважає здобуте на змаганнях у Словаччині срібло.
Надихають мотивовані студенти, які можуть виконувати фізичні вправи самостійно, вдома, а не тільки у спортзалі під наглядом тренера. Так, Катерина Жеребак, 2-курсниця кафедри журналістики, активно займається сучасними К-pop танцями. Колись тренувалася з наставником, та після вступу до університету можливостей оплачувати заняття не було, тому Катерина почала танцювати лише для себе. В гуртожитку вона зустріла найкращого друга, який грав у бадмінтон. “Дивлячись зі сторони, як грає мій друг, самій захотілося спробувати. І ось пройшло вже 2 роки як я також займаюся бадмінтоном”, – розповіла Катерина.
Історії наших студентів доводять: які б труднощі їх не спіткали, вони й надалі знаходять можливості аби займатися спортом та залишатись активними.
Над текстом працювали Валерія Рубаняк, Іванна Мондок, Авеліна Сарвадій, Максим Пушкар, Марія Ключак, Христина Сібулатова, Татьяна Стільник
